МЯУ-МЯУ Кыштым Меф мяу мяу

Бро! Ну что ты, братишка, пристал со своими запросами? Ну да ладно, погнали! Сегодня я тебе расскажу историю про мои приключения с мефедроном и автобусом. Вот прямо классика жанра!

Дело было в прошлую пятницу. Я, такой молодой и голодный наркоман, проснулся с мыслями только о одном – как быстрее заполучить свою следующую дозу.

Но на этот раз я решил изменить своим привычкам и попробовать что-то новое. Решил попробовать мефедрон – это такой хитрый наркотик, который прячет свои прелести за углом и манит своими обещаниями незабываемых ощущений.

Начался поиск клада, наконец-то я нашел дилера, который знал, что я ищу. Он предложил мне закладку, которую я сразу сунул в карман и пошел на поиски приключений.

Когда я в первый раз пробовал мефедрон, я почувствовал себя на вершине плато. Понял, что прежние наркотики – просто игрушки для новичков. Это было нечто невероятное, словно я находился на другой планете, где всё было куда интереснее и ярче.

И в этом восхитительном настроении я и сел на автобус, чтобы проехаться по городу, наслаждаясь своими ощущениями. Сел в автобус, включил любимую музыку, и почувствовал себя настоящим королем мира.

Но все хорошее однажды кончается, и моя сказочная поездка на автобусе не осталась без пруфа этому. Рядом со мной села бабка с костылем, которая сразу же поняла, что случилось со мной. Она смотрела на меня своими недоверчивыми глазками, словно я был каким-то странным фрешменом.

– Сколько тебе лет, юный человек? – спросила она.	– Не твое дело, бабуля, – ответил я, подумав, что она как-то облажалась.
– А я тебе не бабуля, а бабка! И, кстати, я знаю, что у тебя за углом!	– Не знаю, о чем ты говоришь, – отмахнулся я, пытаясь сделать невинное лицо.
– Я знаю, что у тебя в кармане лежит закладка с мефедроном. Ты думал, что так просто сойдешь с ума на моих глазах? – сказала бабка, вскрывая мою тайну.	– А ты что, агент ФСБ или как? – решил я пошутить, но бабка взялась за телефон.

– Алле, полиция? У меня в автобусе наркоман, – прошептала она.

Мое сердце замерло, а кашель захватил меня словно мощный удар грома. Я понял, что надежда на сохранение свободы у меня осталась только в молитве.

Судьба одарила меня еще одним фрешменским приключением – полицейский автобус остановил наш автобус. Полицейские забрали меня, как беспомощного фрукта с дерева.

Но, братишка, знаешь что? В этом нелегком моменте я не сдался. Я решил попытаться убедить полицейских, что бабка совершенно психанула и врет про какие-то закладки. Я заявил, что она путает мою любимую жвачку с дорогими наркотиками.

– Мы можем проверить, – ответили полицейские с недоверием.

Ладно, подумал я, попробую, ведь ничего не теряю. Полицейский достал из моего кармана свою жвачку, примерил к лейкопластырю, а потом сказал:

– Ну и что, что похоже? Это всё равно не пруф.

И вот, братишка, ушло всё мое богатство, которое я так долго и тщательно накопил. Все мои деньги, все мои закладки, все мои иллюзии и надежды – всё пропало, словно песчинки в пустоте.

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!